У цій монографії висвітлено спробу реконструкції фонологічної та граматичної (морфологічної й елементів синтаксичної) систем гіпотетичної спільної прото-корейсько-японської прамови (ПКЯП), яка могла існувати у період 1-5 ст. до н.е. й використовуватись в ареалі, що охоплював Корейський півострів, острови Рюкю, Окінавські острови, острів Кюсю та південну частину острова Хонсю. Теоретичною основою для здійснення дослідження є т.зв. японо-коґурьоська гіпотеза (Семюель Мартін, Сергій Старостін, Оґура Сімпей та ін.), що постулює безпосередню генетичну спорідненість корейської та японської мов у межах ширшої алтайської мовної макросім’ї. У монографії, поряд із фонологічними та граматичними питаннями, також побіжно розглядаються деякі найсуттєвіші аспекти лексичного устрою, зокрема корейсько-японські когнати.








